Зміст
Перелік літератури в курсових роботах – обов’язковий структурний елемент. На нього завжди звертають увагу. А ось якою буде ця увага, схвалююча або неприємно здивована, залежить від автора. Оформлення джерел є досить копіткою і трудомісткою роботою. Давайте поговоримо про норми.
Правильне оформлення і наповнення списку літератури в курсовій роботі
Курсова робота – це мінімум 20 джерел. Вони повинні бути цікавими, актуальними, доречними, різноманітними. Їх вибору передує аналіз великої кількості книг, статей, інших теоретичних матеріалів. Так-так, саме так формулюється текст, а не, як помилково багато хто вважає, шляхом простого «передирання» з готових дипломів з такої ж теми.
На що звертають увагу?
- Вік. Чим інформація «молодше», тим краще. Тут принцип витриманого роками коньяку не котується. Вона повинна бути актуальною, а значить, не більше 3-4 років від публікації.
- Достовірність. Ніхто не може в студентських роботах керуватися матеріалом жовтої преси або чиїмись суб’єктивними міркуваннями в особистих блогах.
- Відповідність темі курсової. Можна вказати хоч сто пунктів, але, якщо вони не мають відношення до заявленої тематики, доведеться доопрацьовувати. Наприклад, у нас часто прийнято всюди ставити Конституцію, навіть де це недоречно.
Не можна вказувати як використану літературу джерело, посилання і згадки якого немає в основному тексті.
Список літератури або бібліографічний список – як правильно?
У студентських роботах ці списки означають одне і те ж. Тобто є певна кількість матеріалу, на базі якого побудовано дослідження. У методичних рекомендаціях найчастіше вказують формулювання – список джерел, література. При цьому епітет «використаний» вже не обов’язковий.
Застосовуються норми оформлення відповідно до ДСТУ. Якщо їх дотримуватися, можна уникнути помилок при будь-якому варіанті назви. При цьому важливо пам’ятати, що у кожного вищого навчального закладу свої вимоги, як озаглавити цей структурний елемент. Конкретніше потрібно дивитися в методичних рекомендаціях.
Для списків з джерелами також важлива унікальність. І мова тут не про горезвісні 90-100% по Антиплагіат, а про авторство. Самі по собі назви книги, ПІБ автора не можуть бути оригінальними. Але підбір матеріалу, зв’язка, послідовність і контекст використання – звичайно ж, так.
Метод так званих «фейкових» посилань по тексту не підходить. Будь-яка сторінка може бути перевірена на предмет, чи відповідає посилання реальності даних.
Правила і черговість заповнення списку використаних джерел
Мабуть, без ієрархії в нашому складному світі не обійтися. Їй підкоряються навіть бібліографічні списки в курсових роботах. Послідовність така:
- Нормативна база. Будь-яка, починаючи від Конституції і закінчуючи указом глави місцевої адміністрації. І тут теж черговість вибудовується в міру важливості.
- «Глибока» теорія національною мовою. Йдеться про книги, монографії, наукові статті та інші джерела.
- Напрацювання іноземного походження, які використовуються без перекладу.
- Інтернет-ресурси і джерела з мережі.
Чим різноманітніше охоплення, тим краще. Усередині кожної групи застосовується поділ за алфавітом або хронологією. Перший варіант – там, де є прізвища авторів, другий – наприклад в нормативно-правових актах.
Частка інтернет-джерел від загального списку повинна становити 30%. При цьому беруться перевірені, офіційні дані, а посилання оформляються з максимальною точністю до кожної коми.
У компанії «Світ Знань» можна замовити курсову роботу будь-якої складності. Ми вас не підведемо!
