Як написати і оформити список літератури в курсовій роботі 📝

Перелік літератури в курсових роботах – обов’язковий структурний елемент. На нього завжди звертають увагу. А ось якою буде ця увага, схвалююча або неприємно здивована, залежить від автора. Оформлення джерел є досить копіткою і трудомісткою роботою. Давайте поговоримо про норми.

Правильне оформлення і наповнення списку літератури в курсовій роботі

Курсова робота – це мінімум 20 джерел. Вони повинні бути цікавими, актуальними, доречними, різноманітними. Їх вибору передує аналіз великої кількості книг, статей, інших теоретичних матеріалів. Так-так, саме так формулюється текст, а не, як помилково багато хто вважає, шляхом простого «передирання» з готових дипломів з такої ж теми.

На що звертають увагу?

1. Вік. Чим інформація «молодше», тим краще. Тут принцип витриманого роками коньяку не котується. Вона повинна бути актуальною, а значить, не більше 3-4 років від публікації.
2. Достовірність. Ніхто не може в студентських роботах керуватися матеріалом жовтої преси або чиїмись суб’єктивними міркуваннями в особистих блогах.
3. Відповідність темі курсової. Можна вказати хоч сто пунктів, але, якщо вони не мають відношення до заявленої тематики, доведеться доопрацьовувати. Наприклад, у нас часто прийнято всюди ставити Конституцію, навіть де це недоречно.

Не можна вказувати як використану літературу джерело, посилання і згадки якого немає в основному тексті.

Список літератури або бібліографічний список – як правильно?

У студентських роботах ці списки означають одне і те ж. Тобто є певна кількість матеріалу, на базі якого побудовано дослідження. У методичних рекомендаціях найчастіше вказують формулювання – список джерел, література. При цьому епітет «використаний» вже не обов’язковий.

Застосовуються норми оформлення відповідно до ДСТУ. Якщо їх дотримуватися, можна уникнути помилок при будь-якому варіанті назви. При цьому важливо пам’ятати, що у кожного вищого навчального закладу свої вимоги, як озаглавити цей структурний елемент. Конкретніше потрібно дивитися в методичних рекомендаціях.

Для списків з джерелами також важлива унікальність. І мова тут не про горезвісні 90-100% по Антиплагіат, а про авторство. Самі по собі назви книги, ПІБ автора не можуть бути оригінальними. Але підбір матеріалу, зв’язка, послідовність і контекст використання – звичайно ж, так.

Метод так званих «фейкових» посилань по тексту не підходить. Будь-яка сторінка може бути перевірена на предмет, чи відповідає посилання реальності даних.

Правила і черговість заповнення списку використаних джерел

Мабуть, без ієрархії в нашому складному світі не обійтися. Їй підкоряються навіть бібліографічні списки в курсових роботах. Послідовність така:

1. Нормативна база. Будь-яка, починаючи від Конституції і закінчуючи указом глави місцевої адміністрації. І тут теж черговість вибудовується в міру важливості.
2. «Глибока» теорія національною мовою. Йдеться про книги, монографії, наукові статті та інші джерела.
3. Напрацювання іноземного походження, які використовуються без перекладу.
4. Інтернет-ресурси і джерела з мережі.

Чим різноманітніше охоплення, тим краще. Усередині кожної групи застосовується поділ за алфавітом або хронологією. Перший варіант – там, де є прізвища авторів, другий – наприклад в нормативно-правових актах.

Частка інтернет-джерел від загального списку повинна становити 30%. При цьому беруться перевірені, офіційні дані, а посилання оформляються з максимальною точністю до кожної коми.

У компанії «Світ Знань» можна замовити курсову роботу будь-якої складності. Ми вас не підведемо!