Як оформити список літератури в дипломній правильно

98
Час читання: 4 хвилини

Зміст

 

Бібліографічний список – обов’язковий структурний елемент дипломних робіт. Його складання приносить досить клопоту. Важлива грамотність, послідовність, знання тонкощів написання і розташування кожної коми. Ігнорування правил і вимог часто призводить до доопрацювання.

 

Як правильно скласти список літератури для диплома?

 

Головним орієнтиром при складанні списку використаних джерел є ДСТУ 8302: 15. Інформацію про кількість матеріалу й інші особливості можна взяти в методичних рекомендаціях.

 

Універсальні правила:

  1. У списку літератури вказуються тільки ті джерела, на які є посилання і виноски в основному тексті.
  2. Кожні підручник, монографія, стаття, згадані в розділах диплому, обов’язково включаються в підсумковий перелік.
  3. Важливий «вік» інформації – не «старше» 3-5 років. Виняток – хронологічні, історичні відомості, базові, фундаментальні аспекти теорії.
  4. Різноманітність. Необхідні джерела різних видів і категорій.
  5. Достатність. Стандартний діапазон в переліку для дипломів – 50-70 найменувань. З технічних дисциплін пунктів в списку може бути менше.

 

Важливий аспект – реальність і достовірність. Не можна придумати, додумати, дописати чи вказати неточні відомості.

 

Порядок угруповання і сортування джерел

 

Підбір і угрупування літератури починається на першій стадії написання. В кінці автор має впорядкувати наявні дані. Є певна послідовність розміщення:

 

  1. Нормативно-правова документація: закони, укази, накази, постанови, інструкції та інші різновиди.
  2. Науковий і навчальний матеріал на рідній мові. Йдеться про книги, монографії, посібники, довідники, курси лекцій.
  3. Наукові статті та публікації.
  4. Електронні джерела.
  5. Література іноземною мовою. У цьому фрагменті застосовується така ж ієрархія, як з вищевказаних чотирьох пунктів.

 

Питома частка джерел чітко не позначається. Практика показує, що важливо робити акцент на авторитетних наукових статтях і електронних ресурсах. Вони повинні займати приблизно третину загального обсягу.

 

Важливо! Є три варіанти розміщення: алфавітний, хронологічний і в міру значущості в тексті. Перший спосіб більш кращий.

 

Вимоги до інформації про джерело

 

Бібліографічна інформація відображає такі елементи:

  • назву (ім’я автора);
  • основна назва документа;
  • відомості, які пояснюють або доповнюють назву;
  • відомості про відповідальність, тобто дані про суб’єктів, які брали участь у створенні документа;
  • інформація про повторність видання;
  • вихідні дані – про місце і рік видання або випуск, видавця;
  • позначення і порядковий номер тому, номера або випуску, якщо твір або документ мають кілька частин;
  • інформація про обсяг – загальну кількість сторінок;
  • примітка, якщо це електронний ресурс, депонована наукова робота тощо.

Залежно від типу джерела будь-який пункт може не відображатися. Наприклад, для того, щоб правильно позначити Закон України, автор, природно, не вказується. Тут не може бути прізвищ. Такий пункт, як інформація про пояснення або доповнення назви, потрібен рідко.

 

Приклади оформлення літератури в дипломі

 

Теорія – це добре. Але краще один раз побачити і порівняти, ніж сто разів почути. Наведемо кілька прикладів за категоріями.

 

  • Один автор

Іванов А. А. Транспортна політика та логістика в період ринкової трансформації: монографія. Суми: СНАЕУ, 2013, 384 с.

 

  • Два учасника

Тихонов В. Н., Яковлева А. К. Управління персоналом в умовах кризи: навч. пос. Вид. 3-е, перероб. і доп. Київ, 2011. 345 с.

 

  • Енциклопедія

Енциклопедія історії України: в 10т. / Ред. Рада: В. М. Литвин (голова) та ін.; НАН історії України, Ін-т історії України. Київ: Освіта, 2011. Т.9, 654 с.

 

  • Нормативний акт

Про затвердження Порядку забезпечення доступу вищих навчальних закладів та наукових установ, які знаходяться в сфері управління Міністерства освіти і науки України, до електронних наукових баз даних: наказ М-ва освіти і науки України від 2 серп. 2017 р № 1110. Вища школа. 2017. № 7. С. 107.

 

Особливості оформлення електронних джерел

 

Бібліографічне оформлення матеріалів з електронних джерел має свою специфіку. Ресурси бувають локального і віддаленого доступу. Про виду інформації є поділ на електронні дані та електронні програми, а також просто дані і програми.

 

Джерелом даних для складання бібліографічного опису такого ресурсу є головна сторінка порталу чи сайту, програма, основне меню, титульний екран. Тут потрібно виокремити таку інформацію:

 

  • відомості про автора;
  • назва;
  • відповідальність;
  • перевидання (версію);
  • місце;
  • рік видання.

 

Відповідно до ДСТУ 7157 за необхідності можна використовувати додаткові джерела відомостей – на етикетці або фізичному носії, коробці, конверті, технічної документації.

 

Важливо! У примітці обов’язково вказуються технічні специфікації ресурсу: системні вимоги, дані про доступ, дата поновлення; електронна адреса; дата звернення.

 

Приклади вказівки літератури з електронних ресурсів

 

  • Пастухов А. К. Імітаційне моделювання систем масового обслуговування [Електронний ресурс]: практикум / Донецький держ. технолог. ун-т. Електрон. текст дані. Донецьк, 2013. 1 електрон. опт. диск (CD-R).

 

  • Про відзначення 150-річчя від дня народження видатного вченого Володимира Івановича Вернадського [Електронний ресурс]: проект постанови Верховної ради України. Документ не був опублікований. Доступ з інформ.-правової системи «Ліга-Закон».

 

  • Якимчук М. В. Пріоритети розставили лідери // Голос України: електрон. версія 2. 2013. № 14 (5417). Дата поновлення: 05.08.2013. URL: http://www.qolos.com.ua/userfiles/file/050813-u.pdf (дата звернення: 09.09.2013).

 

  • Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к / 96-ВР // База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96 (дата звернення: 23.11.2020).

 

Як вказати в бібліографії архівні документи?

 

Для написання дипломної роботи з історії, наприклад, можуть стати в нагоді архівні документи. Їх вказівка в списку літератури має свою специфіку. Потрібно ідентифікувати матеріал і конкретизувати його місцезнаходження – в бібліотеці, в музеї, в архіві тощо.

 

Основою служать загальні правила складання, з урахуванням таких моментів:

  1. Архівні дані позначаються за допомогою спеціальних скорочень. Ф. – фонд, Оп. – Опис, Дов. – довідка, Од. зб. – одиниця зберігання;
  2. Між елементами пошукових даних ставляться крапки;
  3. В примітках зазначаються відомості про автентичність, мову;
  4. Якщо текст архівного документа вказано на зворотному боці аркуша, в описі це позначається словом «оборот» у скороченій версії – обр.

 

Приклад. Матеріали Ради Народних Комісарів Української Народної Республіки // ЦДАВО України (Центр. Держ. Архів вищих. Органів влади і упр. України). Ф. 1052. ОП2. Д. 8-13. копія; Ф. 1056. Оп. 3. Д. 4-5.

 

Підготовка будь-студентської роботи пройде без проблем, якщо ви звернетеся в компанію «Світ Знань». У нас можна замовити дипломну роботу “під ключ”.

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована